Інструменти симфонічного оркестру

Оркестр. Види оркестрів. Оркестрові тембри.

Струнно - смичкові інструменти. 

Оркестр - це великий колектив музикантів. Оркестри бувають дуже різноманітні: струнний (куди входять скрипки, альти, віолончель, фортепіано або клавесин), духовий (тільки духові і ударні інструменти), естрадний, джазовий, оркестр народних інструментів тощо.

Симфонічний оркестр отримав найбільше поширення та завоював любов публіки  у цілому світі. Симфонічний оркестр зародився у творчості Йозефа Гайдна у 18 столітті. Вже тоді славетний композитор намітив чотири групи інструментів:

• Струнні

• Дерев'яні духові

• Мідні духові 

• Ударні

До наших часів збереглися  чотири групи інструментів.

До струнних належать скрипки, альти, віолончелі, контрабаси.

Ось відео, на якому ви почуєте твір Антоніо Вівальді для  двох мандолін (схожа на українську домру) у супроводі  струнного оркестру

Скрипка вважається одним з найулюбленіших інструментів, можливо, тому що її звучання нагадує звучання людського голосу. Струни скрипки - "соль - ре - ля - мі" розташовані через квінту. Звук видобувають смичком, а висоту нот змінюють натисканням пальців лівої руки. 

У Японії гра на скрипці є одним з обов'язкових занять в дитячих садочках. Японці добре знають, що стимуляція нервових закінчень пальців веде до посиленого інтелектуального розвитку дитини. Тож, хто з маленьких жителів Японії не стане видатним скрипалем, обов'язково знайде ту справу, де зможе застосувати свій інтелект. 

Дж. Елертон "Тарантела". Виконують дівчатка з Кореї.

Девід Гарретт - наш сучасник, один з найталановитіших у світі скрипалів. Нещодавно він встановив світовий рекорд за виконання славнозвісного "Польоту Джмеля" з опери М.А.Римського-Корсакова 

Ось "Чардаш" Вітторіо Монті у виконанні Девіда Гарретта у супроводі симфонічного оркестру

Людина, що керує оркестром, це диригент. Він стоїнь на "підставці" - підвищенні. Саме від диригента залежить характер виконання твору і його трактування. 

Українська дівчина-диригент Оксана Линів  підкорила Європу

Ноти для оркестру мають назву "партитура", у партитурі розписані партії кожного інструменту.

Групу струнних інструментів складають скрипки, альти, віолончелі та контрабаси. 

Альт виглядає як велика скрипка і звучить на квінту нижче. Нижня струна у альта називається "До" малої октави. 

Віолончель має оксамитовий тембр.  Слово віолончель  походить від італійського violoncello, зменшувальне від violone — контрабас. Поява віолончелі відноситься до початку XVI століття. Спочатку вона застосовувалася як басовий інструмент для супроводу співу або виконання на інструменті вищого регістру. Існували численні різновиди віолончелі, що відрізнялися один від одного розмірами, кількістю струн, строєм (найчастіше зустрічалася настройка на тон нижче сучасної).

У XVII—XVIII століттях зусиллями видатних музичних майстрів італійських шкіл (Ніколо Аматі, Джузеппе Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці, Матео Гофрілєра, Доменіко Монтаньяна та ін.) була створена класична модель віолончелі з твердо усталеним розміром корпусу. Наприкінці XVII століття з'явилися перші сольні твори для віолончелі — сонати та ричеркари Джованні Габріелі. До середини XVIII століття віолончель починає використовуватися як концертний інструмент, завдяки яскравішому й повнішому звуку та покращуваній техніці виконання остаточно витісняючи з музичної практики віолу да гамбу. Віолончель також входить до складу симфонічного оркестру та камерних ансамблів. Остаточне затвердження віолончелі як одного з провідних інструментів у музиці відбулося в XX столітті зусиллями видатного музиканта Пабло Казальса. Розвиток шкіл виконання на цьому інструменті призвело до появи численних віолончелістів-віртуозів, які регулярно виступають із сольними концертами.

Мстислав Ростропович - один з найвідоміших віолончелістів, котрий був відомий також як піаніст і диригент.